Сонячна система - це сукупність планет, їх супутників, комет, метеоритів, астероїдів, що обертаються навколо центральної зірки Сонця. У Сонячній системі є різні типи об'єктів. Вона сформувалася шляхом гравітаційного стиснення газопилової хмари приблизно 4,57 млрд років тому. У нашій сонячній системі є багато планет, їх супутників, комет, метеоритів, астероїдів та всього такого, але для початку звернемося до восьми великих планет, а саме:
1. Меркурій
2. Венера
3. Земля
4. Марс
5. Юпітер
6. Сатурн
7. Уран
8. Нептун
Планети земного типу
Найбільш близькі до Сонця - так звані планети земного типу: Меркурій, Венера, Земля і Марс. Незважаючи на те, що у них подібний залізно-кам'яний склад, ці планети сильно відрізняються одна від одної.
Меркурій
Меркурій дуже маленький, він не має атмосфери, у цьому сенсі він взагалі дуже схожий на Місяць. Соняшникова сторона Меркурію нагріта до дуже високої температури, а нічна сторона через відсутність атмосфери охолоджується до дуже низьких температур.
Незважаючи на те, що Меркурій близько знаходиться до Землі, ця планета мало вивчена, тому що летіти до неї дуже важко. Земля зі швидкістю 30 км/с обертається довкола Сонця. Виходить, ніби ви мчите на швидкісному поїзді, а Меркурій - це маленький півстанок, на якому ви не можете зійти: ви його бачите, він близько, але поїзд мчить. Потрібно зробити якісь спеціальні зусилля, щоби на ньому вискочити. Наприклад, злетіти з потяга з ракетним ранцем і відрулити на цей півстанок використовувати дуже потужні засоби.
Венера
Наступна планета від Сонця - Венера. Ми знаємо, що вона має атмосферу. Вперше її виявив ще Михайло Ломоносов під час дуже рідкісної події — проходження Венери диском Сонця. Отже, люди вже досить давно могли фантазувати про те, що на Венері може бути життя. Але на Венері дуже спекотно, і атмосфера складається зовсім не з того, чого хотілося б земним живим істотам. Отже, мабуть, життя на Венері немає... Але трохи більше року тому одна із груп спостерігачів виявила в атмосфері Венери фосфін. Молекула фосфіну включає фосфор, а він, у свою чергу, бере участь у біологічних процесах. Точну відповідь дадуть лише прямі виміри в атмосфері Венери. Це дуже цікаво, тому що протягом довгого часу Венера була викреслена зі списку об'єктів Сонячної системи, що потенційно жили.
Марс
Свого часу Марс був кандидатом номер один у населені об'єкти Сонячної системи. Він набагато менший за Землю: за масою Марс удесятеро поступається нашій планеті. Він має атмосферу, але вона дуже розріджена. Саме тому на поверхню Марса важко спускати апарати. Незважаючи на те, що зараз ми отримуємо негативні результати щодо життєздатності Марса, зберігається дуже цікава можливість: Марс міг бути мешканим у минулому. Є дуже надійні дані про те, що клімат Марса мільярди років тому був зовсім іншим. Це була коротка епоха, що може бути хорошим аргументом проти існування життя, адже для її появи потрібен довгий час. Але ця коротка епоха все-таки обчислювалася сотнями мільйонів років. І в цю епоху могло зародитись життя. Потім Марс втратив значну частину своєї атмосфери, клімат дуже змінився. Планета не має сильного магнітного поля, яке захищало б її від сонячного вітру. Так потік частинок від Сонця потихеньку зніс атмосферу.
Земля — третя від Сонця планета Сонячної системи, єдина планета, на якій відоме життя, домівка людства. Земля належить до планет земної групи і є найбільшою з цих планет у Сонячній системі. Землю інколи називають світом, латинським назвою Терра або грецькою — Гея. Земля є предметом дослідження, значної кількості наук про Землю. Вивчення Землі як небесного тіла належить до царини астрономії, будову та склад Землі досліджує геологія, стан атмосфери — метеорологія, сукупність проявів життя на планеті — біологія. Географія дає опис особливостей рельєфу поверхні планети — океанів, морів, озер і річок, материків та островів, гір і долин, а також людських поселень та громадських утворень: міст і сіл, держав, економічних районів тощо.
Комментариев нет:
Отправить комментарий